Михайло Вігула – маестро гітари.

 ^{Гітара – один з найцікавіших музичних інструментів, що завдяки своєму особливому тембру звучання і невеликим розмірам швидко набув популярності у всьому світі. Однак, гітару більше використовують в ролі акомпoнуючого інструменту і мало хто досконало володіє грою на класичній гітарі. В Галичині в ХІХ столітті гітару освоїв М.Вербицький і написав для неї ряд п’єс. У наш час потужна школа гітарної гри розвивається у Львові, а засновницею її була (нажать, нині покійна) викладач ЛНМА ім. М.Лисенка – Вікторія Сидоренко. Серед її учнів багато талановитих музикантів, які несуть культуру гітарного виконавства не лише в Україні, але й по всьому світі.
Один з найяскравіших її вихованців – Михайло Вігула. Надзвичайно талановитий молодий музикант, переможець різноманітних конкурсів, володар почесного ордену Св. Георгія та двічі учасник рекорду Гіннеса, блискучий виконавець – гітарист-віртуоз, а також знаний педагог і композитор.
Народився Михайло Вігула в 1981 році в місті Хуст на Закарпатті в сім’ї музикантів. Дитячі роки Михайла пройшли в Ужгороді, а перші кроки знайомства з музикою були досить полярними. З одного боку в домі, здебільшого, панувала тиша, адже батьки відпочивали від роботи. Зміни відбулися, коли батько став диригентом Закарпатського народного хору та почав працювати вдома з партитурами, пишучи різні обробки. Гармонічні ланцюги акордів і розмаїте багатоголосся вплинули на хлопчика, викликавши неабияке зацікавленння музичним мистецтвом. Але, остаточне рішення навчатися музицi, а саме грі на гітарі прийшло до Михайла, коли одного разу він з батьком, десь в коридорі музичного училища почув «Тіко-тіко» у виконанні старшокурсника. Так, в 7 років він стає учнем Ужгородської дитячої школи мистецтв по класу гітари. Належне навчання і перемоги на конкурсах, зокрема, І-ша премія на конкурсі гітаристів Закарпаття, підвели його до подальшого навчання в Ужгородському музичному училищі ім. Д. Задора.
Визначальним у творчій біографії М.Вігули стає 2000 рік, коли він здобуває ІІ премію на конкурсі «Таланти рідного краю» (м.Рівне) та вступає на навчання у ЛДМА (нині Національну) ім. М.Лисенка у клас В. Сидоренко. Розвиваючи свій унікальний музичний талант та маючи великий творчий потенціал, він паралельно факультативно займається композицією у класі Богдани Фроляк.
Згодом, Михайло зізнається, що музику почав писати ще на ІІІ-му курсі музичного училища, коли на одному з концертів його запитали чи не виконує він щось закарпатське або своє? Саме тоді Михайло вирішив спробувати творити, почав з обробок народних пісень для гітари: «І шумить, і гуде», «На поточку м прала», «Верховино, світку ти наш» та ін. От так поступово за роки навчання назбиралось вже 3 збірки, дві з яких включали обробки, а третя – була виключно авторською.
Подальша доля склалася так, що у 2005 році М. Вігула переїжджає до Угорщини і починає піднімати гітарне виконавство обласного центру – міста  Мішкольц. Тепер, окрім композиторської творчості він проявляє себе ще у двох аспектах: як педагог – у школі мистецтв «Фозекош» і, як гітарист-виконавець – у Національному театрі Мішкольця.
Отож, розглянемо творчу постать Михайла Вігули у 3-х основних напрямках – виконавець, педагог, композитор.
Як гітарист-віртуоз Михайло Вігула веде активну концертну діяльність, бере участь у ряді фестивалів, зокрема, в Румунії, Нідерландах, Угорщині та Україні. З 2006 року є постійним учасником міжнародного гітарного фестивалю в м. Балатонфюред (Угорщина). У рамках цього фестивалю двічі брав участь у встановленні світового Рекорду Гіннеса в категорії «Найдовший гітарний концерт» (186 та 216 годин безперервної музики).
Щороку дає кілька десятків сольних концертів популяризуючи українську музику по всій Європі. Двічі отримував відзнаку від мерії міста, як кращий виконавець краю (Мішкольц, 2010, 2012). У 2012 році – отримав орден св. Георгія від Світового Конгресу Українців за вклад у популяризацію та розвиток української культури. У 2015 – нагороджений премією «PRO CULTURA MINORITATUM HUNGARIE». Михайло виступає не лише з сольними програмами, але й у складі дуету «Гітарний парафраз», а також в ансамблі з іншими інструментами: блок-флейта (ансамбль старовинної музики «VIRDUOSO»), марімба, вокал та ін.
Як педагог Михайло Вігула проводить численні майстер-класи в Україні і закордоном. Можна вже сміливо говорити про його власну методику викладання, яка поєднує основи гри на класичній гітарі з новаторськими прийомами звуковидобуваня. Загалом, вся робота його спрямована на «звільнення» виконавського апарату, розвиток внутрішньої свободи та позбавлення чітких ритмічних умовностей, які роболять музику «статичною». У викладанні М.Вігула відштовхується від фізіологічних можливостей і морально-етичних норм кожного окремого учня. Опираючись на власний досвід виконавства і спілкуючись з музикантами світового рівня (будучи активним учасником їх майстер-класів), Михайло запозичує оригінальні методики не лише Європи, але й США та Японії. Адже, своїм кумиром він вважає японського гітариста Казухіто Ямашита, який зробив переклади для гітари різних класичних творів, розширивши виразові засоби та виконавські можливості інструменту.
Працюючи викладачем у школі мистецтв ім. Фозекош, М.Вігула на даний час має у своєму класі 23 учні, яким старається, насамперед, привити любов до музикування, зокрема, до гітари. І хоча педагогічна діяльність забирає багато часу та енергії, але вона того варта, оскільки приносить колосальну віддачу та є надзвичайно цікавою. Окрім індивідуальних занять, Михайло веде гітарний оркестр, розвиваючи навички ансамблевого музикування.
Труднощі в педагогічній роботі М.Вігула відчував у перші роки еміграції, оскільки в Угорщині дещо інша педагогічна система, інше мислення, інший підхід до репертуару. З часом все налагодилось, а на запитання – «Чи плануєте ви повернутися в Україну?» митець відповідає: «Будучи в Угорщині я можу більше зробити для дітей України! Я організовую міжнародні заходи – музичні та літературні, зустрічі з композиторами та колективами (наприклад, з гітаристом Андрєм Андрушко, з хорами, фольклорними і танцювальними ансамблями)». Допомога стосується не тільки дітей України, адже Михайло Вігула – відданий патріот своєї Батьківщини, який часто організовує благодійні концерти, збираючи кошти для українських воїнів.
І все ж детальніше зупинимось на композиторській творчості Михайла Вігули, яка розвивається у трьох напрямках – обробки народних пісень, переклади творів світової класики та оригінальні твори різних жанрів.
Якщо говорити про обробки народних пісень, то їх найбільше у Михайловому репертуарі.  Бо, саме у такий спосіб він знайомить світ з українською народною музикою, виступаючи на численних мистецьких заходах, конкурсах і фестивалях  закордоном.
Крім того, як уже було сказано, Михайло Вігула переклав багато творів світових класів для гітари, серед яких “Танець Анітри” Едварда Гріга, “The Entertainer” Скота Джопліна, “Німецький танець” Людвіга Бетховена та “Музичний момент” Франца Шуберта).
У власному композиторському доробку гітариста є величезний спектр жанрів, на будь-який смак: 3 опери (“Оля”, “Клеймо Каїна” та дитяча “Давня легенда”), кантата “Наша рідна Батьківщина, Ода “Дім націй – це наш світ”, 35 камерно-інструментальних творів для різних складів інструментів, хорові твори на слова сучасних угорських письменників, 150 творів для гітари соло та гітарних ансамблів, пісні та музика до театру.
Найулюбленіший твір – опера «Оля» (тривалістю 2,5 години), бо в процесі написання опери, як говорить сам Михайло Вігула: “Я вчився, розвивався, враховував виконавські можливості, це великий поштовх в професійному зростанні. Жанр опери перестав для мене бути недосяжним. Це просто твір, де немає прози, це звичайна музично-театральна вистава”. Прем’єра опери запланована на квітень-травень 2020 року одразу в обох країнах: Румунії та Сербії.
 Висновки.
Незважаючи на те, що Михайло живе в Угорщині, але все ж він залишається щирим патріотом України. Продовжує робити обробки українських народних пісень, використовує український мелос у своїх авторських творах, а також підтримує талановиту молодь України. Вже у свої молоді роки він зарекомендував себе як блискучий віртуоз, музикант-новатор з яскравим індивідуальним стилем та безмежною енергетикою, яку він черпає в праці, родинному колі та у спілкуванні з природою.}